1 Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,
2 щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.
3 Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,
4 однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.
5 Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.
6 Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.
7 Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.
8 Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —
9 щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;
10 щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.
11 Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,
12 і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?
13 Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.
14 Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!
15 Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.
16 Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.
17 Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.
18 Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.
19 Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.
20 Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.
21 Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.
22 Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.
23 Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.