1 Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2 Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4 Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
5 Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6 Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її — се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7 Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8 Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9 Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10 Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11 Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, —
12 Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13 Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14 Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
15 Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16 Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17 Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18 Нехай тобі благословене буде джерело твоє, — і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19 Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20 Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21 Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.
22 Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
23 Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.